Одним із кроків у реформації освітянської галузі є боротьба із плагіатом, адже відомо, що це проблема дуже поширена й охоплює всі рівні освіти. До компіляцій вдаються і ті, хто навчається, і ті, хто навчає. Та найприкріше те, що вони часто не вбачають у цьому нічого поганого, бо ставляться формально. Просто треба здати реферат, курсову, дипломну, докторську. Головне – захиститись. Для оцінки чи статусу. І їх не цікавить, що немає в тій роботі нічого дослідницького, а тим більше – інноваційного.

Тож на подолання цієї проблеми хоча б частково, й спрямована 5 частина статті 6 Закону України «Про вищу освіту»: “Дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертації (або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, а також відгуки опонентів оприлюднюються на офіційних веб-сайтах відповідних вищих навчальних закладів (наукових установ) відповідно до законодавства“.

Наказ міністра освіти і науки України Сергія Квіта «Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів»  22 липня 2015 року зареєстровано в Мін’юсті. Відповідно до цього документа, дисертації (крім таких, що містять державну таємницю або інформацію для службового користування) не пізніше як за 10 календарних днів до дати захисту, мають бути розміщені на офіційному веб-сайті ВНЗ/наукової установи, спецрада якого прийматиме захист.

Крім цього, у відкритому доступі мають бути й відгуки офіційних опонентів та автореферат протягом трьох місяців від дати видачі диплома доктора філософії або доктора наук.

За матеріалом: Педагогічна преса