На виконання закону «Про освіту», який планують прийняти на сесійному тижні 11-14 липня, необхідно близько 87 мільярдів гривень.
Саме такі кошти мають бути освоєні до 2030 року, повідомила міністр освіти та науки Лілія Гриневич на зустрічі з журналістами у понеділок, 3 липня.
«Про вартість закону важко говорити. Ця вартість розподілена на 12 років. Найбільша сума, яка додатково потрібна, це за 12-й рік навчання, але цей рік буде, згідно з законом, у 2029-2030 роках. Також, наприклад, там закладено підвищення зарплати вчителів, яке розподіляється на 5 років. Тобто ця загальна сума вона розписана на роки. Потрібно розуміти, що немає реформ без інвестицій. Або ми знаходимо кошти, або давайте просто сидіти із тим, що є», – зазначила вона.
Міністр пояснила, що гроші, зокрема, потрібні на підвищення кваліфікації вчителів: «Нам потрібно пропустити через підвищення кваліфікації 20 тисяч вчителів, які будуть брати перший клас у 2018-2019 навчальних роках».
Гриневич додала, що ці кошти ще не погодженні Міністерством фінансів і з цього приводу відбуваються консультації. “Має бути політична воля. Давайте поставимо собі питання: «Нам потрібен закон «Про освіту»? Якщо потрібен. Значить треба. Не вдасться профінансувати все в повному обсязі? Значить повільніше все буде йти, але буде хоч якийсь поступ», – сказала міністр.
Водночас, в МОН уточнили, що на реалізацію концепції Нової української школи – масштабної освітньої реформи – необхідно 3,47 млрд грн.
«Обсяг фінансових вкладень у 2017 році складатиме 1,2 млн грн, у 2018 році – 886,6 млн грн, у 2019 році – 954,1 млн грн, у 2020 році – 1,636 млрд грн», – повідомили у відомстві.
Фінансове забезпечення переходу до Нової української школи здійснюватиметься як за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, так і міжнародної технічної допомоги, коштів з інших джерел, не заборонених законодавством.
«Ці ресурси є довгостроковою інвестицією, що у середньо- і довгостроковій перспективі дасть значний позитивний ефект для країни», – аргументують у МОНі.
Обсяг фінансування уточнюватиметься щороку під час складання проекту Держбюджету України та місцевих бюджетів на відповідний рік у межах видатків, передбачених розпорядникам бюджетних коштів.
